«На захисті ідентичності» — саме так називається виставка петриківському розпису, яка нещодавно відкрилась у художньому музеї Дніпра. Вона присвячена унікальному надбанню української культури, що увійшло до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
У чотирьох залах представлені роботи провідних майстрів цього мистецтва: Андрія та Марії Пікуш, Наталії Рибак та Валентини Карпець-Єрмолаєвої. Саме вони цьогоріч стали лавреатами Національної премії ім. Т. Шевченка. Їхній переможний проєкт спочатку побачили кияни, а тепер ним мають можливість насолоджуватись земляки майстрів. Адже, як відомо, село Петриківка розташоване у Дніпропетровській області.
«На виставці близько сотні робіт, — розповідає Андрій Пікуш, народний художник України, заслужений майстер народної творчості. — Кожен зал присвячений окремому автору. Особисто у мене представлено понад тридцять творів, більшість — останніх років, але є й давніші роботи. Окрім робіт на папері, я представив і розписи на склі. Це новий для петриківського мистецтва матеріал, і він відкриває великі перспективи. Такі експерименти потребують серйозної матеріально-технічної бази — печей, якісних матеріалів. Це непросто, але я бачу, що напрямок надзвичайно цікавий і може стати важливим кроком у розвитку нашої школи. Петриківський розпис завжди був живим, він вмів пристосовуватися до нових умов. І сьогодні ми маємо показати, що ця традиція здатна й надалі оновлюватися та надихати»
Виставка не лише демонструє красу традиційного розпису, а й ставить питання про його розвиток у сучасних умовах. Адже петриківський розпис продовжує залишатися живою традицією, що трансформується й знаходить нові матеріали та форми. Наприклад, той самий Андрій Пікуш активно експериментує з поєднанням класичного орнаменту та сучасних технологій, втілюючи українську ідентичність у новітньому мистецькому форматі. В його роботах дуже часто зустрічається образи птахів – півників, горлиць. «Материнство» у виконанні Андрія Пікуша – це пташка над гніздечком з пташенятами, що є дуже символічним.
Пензлю Марії Пікуш більш за все притаманні квіткові композиції. Від її чарівних «Півників», «Айстр», «Будячків» складно відірвати очі.
Валентина Карпець-Єрмолаєва створює захоплюючі та романтичні картини з життя українського села: такі як «Радість літа», «Пави під зоряним дощем», «Чотири пори року».
А чи бачили ви, як виглядає «Український лев»? Саме його намалювала Наталія Рибак. До того ж вона є авторкою прекрасних дерев’яних тарілей з підлаковим розписом.
Завдяки цьому різноманіттю експозиція виходить за межі лише етнографічної події і перетворюється на діалог про майбутнє української культури.
Особливістю виставки стало різноманіття творчих підходів: від класичних декоративних панно до сучасних інтерпретацій, які поєднують традиційний орнамент із авторськими пошуками. Відвідувачі можуть побачити як глибоку історичну тяглість, так і сміливі новації. У цьому полягає головна ідея виставки — захист культурної ідентичності не через консервацію, а через постійний розвиток. Саме так мистецтво не лише зберігається, а й живе, залучаючи нових шанувальників.
«Ця виставка дуже важлива для нас усіх, — підкреслює Андрій Пікуш. — Вона показує, що петриківський розпис — не минуле, а сьогодення і майбутнє. Ми ніби робимо творчий звіт перед своїм народом, і це має особливе значення у нинішні непрості часи. Музей планує не лише демонстрацію робіт, а й проведення лекцій та майстер-класів, і я готовий долучитися до цього. Адже наше завдання — передати знання й любов до цього мистецтва наступним поколінням. Тільки так ми зможемо по-справжньому захистити ідентичність нашої культури».
Виставка триватиме до кінця вересня 2025 року.
Авторка: Юліанна Кокошко.
Фото Валерія Кравченка та з архіву Дніпровського художнього музею
Залишити відповідь