- До війни
- Приймати важливі рішення
- “Людяний” проєкт
- Як організований процес
- Те, що надихає
- Сила духу
1.
Косметологічну клініку, власником, якої я є й досі, започаткував ще у 2014 році, спочатку вона була крихітною — один кабінет, де приймав косметолог-дерматолог, через кілька років збільшилися до трьох повноцінних кабінетів. Декілька місяців до початку повномасштабної війни ми перемогли в гранті, мета якого — допомога в розширенні малого та середнього бізнесу. Відтак, я отримав можливість консультуватися із експертом грантової програми SES Хорстом Єшке(Horst Jeshke). Він приїхав до Івано-Франківська на місяць, і я не пам’ятаю чи взагалі так багато працював в житті(сміється). Результатом насиченої роботи стала стратегія розвитку клініки пластичної хірургії на 5 років. Особливістю закладу мала стати європейська якість та українські ціни.
В кінці листопада минулого року ми відкрилися у маленькому містечку неподалік Франківська(точне місцезнаходження не вказано з міркувань безпеки – ред.). Лікарня повністю відповідала всім німецьким стандартам щодо хірургічного відділення, структури палат, обладнання тощо. Адже, з самого початку була орієнтована на європейський ринок.
2.
24 лютого вся Україна прокинулась в диму, а в Івано-Франківську бомбили аеропорт, чорний дим було видно, напевне, з кожного куточка міста. В мене були змішані відчуття — з одного боку, досить сильна інформаційна обізнаність, оскільки відвідував спеціальні курси підготовки на випадок воєнних дій, де нас вчили гасити пожежі, надавати першу медичну допомогу, поводитися під час обстрілів, ми багато говорили про можливе повномасштабне вторгнення росії. А з іншого боку складно було повірити, що це все ж таки сталося, та досі в голові не вкладається, що в Україні війна. Ще одна думка, яка не давала мені спокою — я мав подумати про захист своєї сім’ї та вивезти їх у безпечне місце.
Пам’ятаю, сказав підлеглим не виходити на роботу, прийшов у порожню клініку, щоб забрати важливі документи, печатки, вирішити як діяти далі. Тоді ж вирішив, що нехай клініка є косметологічного напрямку, але ми маємо хірургічну базу й поліклінічне відділення та можемо допомагати людям, які постраждали від війни.
Мене дуже мотивувала думка, що перепрофілювавши заклад, пізніше, коли ми переможемо у цій війні, відчуватиму, що в цьому є і мій вклад, я зробив все, що міг.
Тоді не думав про те, чи важко буде, не розумів чи вдасться зібрати колектив волонтерів, чи вистачить обладнання, фінансів, це рішення було миттєвим, та я жодного дня не пошкодував про нього.
3.
Перше, що зробив — написав у соцмережі пост про те, що створюється ініціатива “Перший добровольчий хірургічний шпиталь” і тому життєво необхідними люди: хірурги, травматологи, анестезіологи, медсестри, координатори, водії тощо.
Зібрати професійну команду було напевне моїм найважливішим і найскладнішим завданням, я дуже хвилювався чи вдасться.
Люди — найголовніше, адже навіть якби ми мали нескінченну кількість грошей, чи найдорожче в світі обладнання, цей проєкт не був би таким цінним без волонтерів.
Те, з яким бажанням всі приступили до реалізації, показало мені наскільки важливим та вчасним був проєкт.
Над хірургічним шпиталем працюють як місцеві, так і внутрішні переселенці — ті, котрі теж втікали від війни у безпечніше місце з Маріуполя, Херсона, Харкова, Києва, Чернігова.
Це були неймовірні відчуття, коли в перші дні до мене дзвонили люди і самі просилися в проєкт, я одразу ж питав чи знають вони, що це волонтерство і ми не маємо фінансування. Але вони відповідали, що в Україні війна і вони хочуть пожертвувати своїм часом, вмінням, досвідом, бо в цьому і є їхня громадянська позиція.
Хочу сказати, що цей проєкт із самого початку був дуже “людяним” — тут працюють люди для людей, ми до кожного випадку намагаємося підійти по-різному, в залежності під того, як вимагає ситуація, ми слухаємо постраждалих від війни і намагаємося допомогти з усім, з чим можемо.
4.
За час існування проєкту нашими послугами скористалися близько 400 людей, з них 40 — ті, котрі потребували спеціалізованої хірургічної, ортопетичної та травматологічної допомоги, наприклад, оперування мінно-вибухових травм чи вогнепальних поранень. Решту звернень — обробка ран, психологічні травми, загострення хронічних захворювань від стресу. Якщо не можемо допомогти — тоді скеровуємо до вузькопрофільних спеціалістів: педіатра, стоматолога тощо, оскільки маємо домовленості з іншими клініками, що погодились лікувати безкоштовно.
Також, ми змогли домовитись з громадськими організаціями, котрі постачають нам медикаменти — лікарі видають їх за потребою тим, хто звертається. Бо я розумію, що люди приїжджають на вокзал часом без документів, коштів, одягу, де ж їм дістати необхідні ліки?
Пацієнти знаходять нас через волонтерів на вокзалі в Івано-Франківську — більшість прибуває сюди, оскільки рятується від війни у безпечне місце. Також, пишуть у соцмережах, звертаються після відгуків інших. В нас є координатор, що регулює всі питання та звернення.
Якщо говорити про військових, то як тільки ми створилися — розіслали інформацію про хірургічну допомогу у військові частини, оскільки, наш проєкт довший час був єдиним в Україні, то ми мали багато звернень, навіть досі телефонують.
5.
Я хочу сказати, що цей проєкт просто неймовірний, щодня надихаюсь і відчуваю як сильно ми потрібні, я бачу вдячні очі людей, яким ми допомагаємо і бачу як наші волонтери “горять” тим, що вони роблять. В мене увесь час з’являються все нові й нові приводи для гордості. Пам’ятаю, на самому початку, нам потрібно був життєво необхідний набір хірургічних інструментів, він коштує 1500 доларів, але жодного бюджету у нас не було. Я просто перетелефонував до продавця, пояснив ситуацію і він сказав мені, що відправить набір безкоштовно.
“Дякую буде достатньо” — відповів.
Це було неймовірно, ніхто навіть не сподівався на подібне.
Нещодавно з нами зв’язалася організація “Лікарі без кордонів”, вони почули про наш проєкт і захотіли допомогти.
Я й не сподівався, що вони нам допоможуть з усім, що ми попросимо — пальне для водіїв, повне забезпечення ліками, навіть тими, які складно дістати у невоєнний час: гормональні препарати чи анестезуючі. Організація допомогла нам навіть з орендою приміщення, оскільки, в якийсь момент стало “тісно” у клініці. Зараз ми спільно із ними організовуємо виїздні програми — лікарі-волонтери приїжджають у різні міста або притулки, де оселилися люди, що постраждали від війни, і надають їм медичну допомогу.
Частина лікарів-іноземців прибули до нас через організацію “Лікарі без кордонів”, частина просто побачили моє оголошення про те, що ми потребуємо людей і приїхали добровольцями. Ми мали досвід співпраці з медиками з Чехії, Норвегії, Японії та Франції.
Якось я запитав: як часто будуть до нас приїжджати вони відповіли — доки не зникне потреба в нашій допомозі.
6.
Напевне найбільше запам’ятається історія військового, котрий дивом врятувався із Маріуполя і потрапив до нас на лікування. Так склалося, що його поранили у перші дні війни і він потрапив у місцеву лікарню за два дні до того, як будівлю захопили росіяни. В нього була складна мінно-вибухова травма, зламана нога, осколки потрапили в очі. Медики сфальсифікували документи пацієнта, чим практично врятували йому життя — якби росіяни дізналися, що він військовий, то могли закатувати насмерть. В окупованій лікарні чоловік два місяці він лежав без будь-якої медичної допомоги. Добре, хоч годували раз в день хлібом і чаєм, так і зміг вижити. Потім всіма правдами й неправдами, його змогли вивезти з Маріуполя(військовий потрапив під спеціальну програму евакуації, деталі не розголошуються з міркувань безпеки – ред). Чоловік дістався до нас у дуже важкому стані. І якщо врятувати ногу ми змогли, то із зором були величезні проблеми. Журналістка із США, якій я у інтерв’ю розповідав про наш шпиталь, допомогла зв’язатися з клінікою, яка спеціалізується на складних операціях по відновленні зору. Ми намагаючись врятувати зір пацієнта будь-якими способами, зібрали необхідні аналізи, документи, дані та от-от були готові шукати кошти на перевезення у американську лікарню. Проте, буквально декілька днів тому, медики перетелефонували й сказали, що проаналізували всю інформацію і на жаль, не зможуть допомогти, адже це поранення надскладне. Сьогодні(інтерв’ю записане 25 травня – ред.) я зібрався з духом, щоб повідомити про це дочці пацієнта, вона його всюди супроводжує.
Ця історія хоч і сумна, попри все — вона про силу духу, бо чоловік навіть у цій ситуації не втратив оптимізму, я бачив що він засмутився, але мужньо прийняв все і навіть сказав, що до кінця допомагатиме Україні перемогти і шукатиме спосіб бути корисним своїй країні. Такі історії водночас і надихають, і засмучують…
Коли я запитав його чим ще можу допомогти — відповів, що дуже вдячний за все, що отримав під час лікування у добровольчому шпиталі, адже відчуває, що тут справді по-людяному ставляться до пацієнтів.
Та коли він це сказав, мене окрилило наскільки, що я був готовий ще три місяці спати по 5 годин на день, залучати найкращих лікарів світу і робити неможливе, тільки б зустрічати більше таких людей і відчувати, що моя робота потрібна.
Примітка
Як допомогти проєкту “Перший добровольчий хірургічний шпиталь”?
Станіслав Онищук: Наразі ми працюємо вже більш, ніж три місяці і вся робота є абсолютно волонтерською. Зараз я докладаю максимум сил на пошук джерел фінансування, щоб забезпечити оплату праці медикам та всім, хто працює над проєктом. Це важливо, бо люди втомлюються від постійного волонтерства, з часом виникає потреба в грошах, щоб придбати одяг, їжу, речі першої необхідності. Я хочу, щоб люди повністю присвячували свій час проєкту, не думаючи при цьому, де взяти кошти, адже навіть попри те, що забезпечили всіх працівників проживанням та харчування, їм необхідні кошти на життя.
Номери рахунків для підтримки проєкту у гривні(UAH):
Recipient name: ГО СПРЯМОВАНА ДІЯ
Recipient code: 39140629
Account following IBAN standard: UA703366770000026002052562959
Bank name: IВАНО-ФРАНКIВСЬКА ФIЛIЯ АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
Реквізити для фінансової допомоги в євро(EUR):
Company Name: СПРЯМОВАНА ДIЯ ГО
IBAN Code: UA653366770000026000052561662
Name of the bank: JSC CB “PRIVATBANK”, 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
Bank SWIFT Code: PBANUA2X
Company address: UA 76018 Iвано-Франкiвськ вул Грушевського 18б
Account in the correspondent bank: 400886700401
SWIFT Code of the correspondent bank: COBADEFF
Correspondent bank: Commerzbank AG, Frankfurt am Main, Germany
Account in the correspondent bank: 6231605145
SWIFT Code of the correspondent bank: CHASDEFX
Correspondent bank: J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN, GERMANY
Залишити відповідь